Філармонічний оркестр Південно-Західної Німеччини

У програмі вечора прозвучать “Польські мелодії” Мечислава Вайнберга, Концерт для труби з оркестром Олександра Арутюняна та Симфонія №5 мі мінор Петра Ілліча Чайковського.

Гостями концерту стануть трубачка Матильда Ллойд та диригент Павел Капула.

До програми:

“Польські мелодії” Мечислава Вайнберга, якими відкривається концерт Південно-Західної німецької філармонії, демонструють тісний зв’язок Вайнберга з польсько-єврейськими мелодіями його батьківщини, яку він був змушений покинути в 1939 році, тікаючи від німців. Спочатку він втік до Білорусі, потім через два роки до Ташкента в Узбекистані, а потім приїхав до Москви на запрошення Дмитра Шостаковича. Обидва композитори були тісно пов’язані протягом усього життя, вони надихали один одного і обидва перебували під суворим наглядом радянської культурної влади. У “Польських мелодіях”, звісно, можна почути мазурки та польки у знайомій, з одного боку, та загостреній, з іншого, тональній мові, а також меланхолію та довічну тугу Вайнберґа за втраченою батьківщиною, яку неможливо оминути увагою.

Композитор Олександр Арутюнян народився в Єревані (Вірменія) у 1920 році і став відомим німецькому слухачеві майже виключно завдяки своєму концерту для труби, хоча його творчий доробок складається з безлічі інших творів. Поряд з Арамом Хачатуряном, Арутюнян є одним з найважливіших і найчастіше виконуваних композиторів 20-го століття у своїй рідній Вірменії. Його музика барвиста, на неї вплинули музичний неокласицизм, а іноді й формальна мова бароко, а також вірменська народна музика. Концерт для труби з оркестром 1950 року зачаровує типовими трубними фанфарами та сигнальними викликами, високою віртуозністю в сольній партії та у взаємодії з оркестром, але також дозволяє солістові блиснути довгими, поетичними рядками, натхненними французькою музикою. Твір наскрізний, але сам по собі складається з кількох частин і завершується у фіналі сольною каденцією, в якій вичерпується техніка гри та дихання.

У своїх шести симфоніях, знаменитих балетах і сольних концертах Петро І Чайковський розробив власну, мелодійну і часто пристрасно бурхливу музичну мову, яка є посередником між західноєвропейською і слов’янською музичною культурою. Коли влітку 1888 року Чайковський почав писати свою П’яту симфонію, він також був визнаний провідним російським композитором в Європі і перебував на піку свого успіху. Але в його душі все виглядало зовсім інакше: Для диригента Марісса Янсонса, який виріс на петербурзькій диригентській традиції, ця музика відображає душевну трагедію нещасної людини, чия гомосексуальність була майже небезпечною для життя в тогочасному російському суспільстві. Ідея долі повертається як центральна тема в усіх чотирьох частинах, щоразу в іншій іпостасі: у третій частині замаскована під вальс, у четвертій – як звучна конфронтація зі своїми внутрішніми переживаннями.

Посилання на квиток